"Хочу бачити замість драмтеатру алею, де будуть написані імена кожного маріупольця, який загинув"

Два десятки українських міст, де діють центри з підтримки переселенців «ЯМаріуполь», проводять зустрічі з обговорення майбутнього міста після деокупації. На них запрошують тих, хто був вимушений залишити «місто Марії» через війну. Діалогові зустрічі відбуваються у форматі «за кухонним столом» і називаються «Я – Маріуполь: маю намір відродитись». Такі заходи провели вже в Києві та Запоріжжі. Радіо Свобода завітало на ще одну таку зустріч у Дніпрі, де нині мешкає найбільше внутрішніх переселенців в Україні.

Що пропонують учасники, де на це візьмуть гроші та чи врахують думку маріупольців під час підготовки проєктів з відродження міста?

Іван – студент одного з маріупольських вишів. Хлопцеві 20 років. У серпні 2022-го він виїхав з Маріуполя разом із батьками, проживши під обстрілами й окупацією пів року. Каже, сім’ї пощастило – їхня багатоповерхівка вціліла, що не скажеш про будівлі поблизу: 17-та школа й сусідні висотки знищені. Вважає, що частину цих будинків треба буде реконструювати.

Особливим місцем у відродженому Маріуполі, говорить, має стати площа, де був драматичний театр – колись візитівка міста, а нині – трагічний спогад про нього.

«Бачу відновлений Маріуполь сильним, могутнім, гарним. Я вважаю, що частину старих будинків варто відбудувати. Щонайменше ті, що мають архітектурну цінність. Завод треба відновити – «Азовсталь» навряд чи, а от «Ілліча» можна. Думаю, це може бути коштом меценатів. Також я хочу бачити замість драмтеатру велику алею, де будуть написані імена кожного маріупольця, який загинув», – говорить Іван.

Copyright (c)2022 RFE/RL, Inc. Used with the permission of Radio Free Europe/Radio Liberty, 1201 Connecticut Ave NW, Ste 400, Washington DC 20036.