«Хочеться взагалі забути про війну, але ми постійно її чуємо»

Ми постійно живемо тут. Раніше у нас була можливість їздити до лікарні до Донецька, ми знаходимося за 45 кілометрів від нього. Зараз це найбільша проблема для нас, бо не можемо поїхати туди.

Коли почали стріляти у Торецьку, було дуже страшно. А 21 липня 2014 почали сильно стріляти і у нас. Тоді у Торецьку були бої за міськвиконком. І коли у Слов'янську стріляли, у нас літаки літали, страшно було.

Хочеться взагалі забути про війну, але ми її постійно чуємо. Ми живемо за десять кілометрів від Горлівки. Коли стріляють і летить через селище, це неймовірно.

У селищі багато зруйнованих будинків. До нас на дах прилітало. Бабусю я в підвал носила, вона вже старенька була. Це дуже страшно.

Дехто виїжджав, а потім повернувся.

Мама отримувала допомогу від Фонду Ріната Ахметова. Це відігравало важливу роль для всіх.

Найбільша мрія – жити у мирі.