«Хоч я і не воюю, та все одно страждаю, бо не можу заробити гроші»

Михайло з дружиною виїхали з Києва до Кривого Рогу, куди теж зрідка прилітають ворожі ракети

Мені 33 роки, працюю далекобійником. Раніше працював у польській фірмі, зараз працюю на українській фірмі.

Перший день я знаходився в Києві з дружиною. Сам по собі я рано встаю і, буває, риюсь в інтернеті. Так просто наткнувся на Ютубі на Гордона, який сказав, що почалася війна. 

По всьому Києву почалася велика паніка. Ніхто не знав, що робити - багато людей просто їхали. Виїжджали, хто куди. Хто їхав в сторону Польщі, там дуже велика пробка була. Ще були дуже великі черги на заправках - теж паніка, кілометрові черги в Києві і за Києвом. 

Ми забрали саме цінніше і поїхали в Полтавську область до моїх батьків. Там дуже таких заторів не було, і ми так доїхали, в принципі, нормально. А потім я десь через місяць забрав решту речей і вже виїхав повністю.

Мій брат залишився в Києві й нікуди не збирався їхати. Ходив перший час в тероборону, а його не взяли, тому що дуже багато було бажаючих.

У Полтавській області нічого не гриміло, нічого у нас там не бахкало, не стріляло. І хоч люди теж були розгублені, налякані, та в принципі, було все тихо, спокійно.

Згодом ми переїхали до Кривого Рогу, тому що тут живуть батьки жінки, і тут є можливість жити далі. Хоча тут також бомблять.

У мене раніше була робота в Європі, я там заробляв. Ті хлопці-далекобійники з моєї фірми, які залишилися на той час за кордоном, там і зараз працюють. До них переїхали жінки з дітьми. А хто залишився в Україні, як я, той не може виїхати за кордон і заробляти гроші, щоб існувати. Я шукав-шукав роботу два місяці, але не знайшов. Її просто не було. 

Тільки десь через три місяці я знайшов роботу, але платять зовсім не ті гроші. От і виходить, що навіть якщо ти не воюєш, все одно страждаєш, тому що немає грошей. 

Мені здається, що чим швидше наші військові почнуть наступати, то швидше це все закінчиться. А якщо отак сидіти, то це може тягнутися і десять, і п’ятнадцять років. Я думаю, що час йде на користь росії. Тобто, окупанти будуть освоюватися на тих територіях, які захопили. А українці, які там знаходяться, будуть привикати до того, що це вже, як би, росія. Тому, якщо це затягнеться на великий срок, то буде гірше для України.

І все ж таки я впевнений, що росія вже програла. Може, закінчиться тим, що реально росії не буде - тоді вже реально зміниться життя. Може, це буде десь через рік, а може, місяців через вісім-сім.