"Харчування не вистачало, боялася що одного разу все закінчиться"

Чоловіку, він військовий, подзвонили з роботи й сказали бойова тривога. Він схопився почав одягатись, на порозі поцілував і сказав бережи дітей, бо я не знаю, коли повернусь. В цей час над будинком чутно було, як пролітав дуже низько вертоліт. Я розбудила дітей. До чоловіка додзвонитись не могла. Харчування не вистачало, боялася що одного разу все закінчиться і не буде чим нагодувати дітей. Був цукор, то варили цукерки, не було цукру з варенням чай пили. 24 лютого сину виповнилось 3 роки, ми хотіли йому зробити свято. Купили кульки та солодощі, ковпачки, свічки. Вони так і залишились на поличці. Коли бачу ці речі, завжди плакати хочеться.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/