«Місто бомбили, а воно все одно жило своїм життям. Люди ходили у пошуках води та продуктів»

«Спочатку не вірилося в те, що відбувається», - розповідає Петро Барабаш з Маріуполя. Про те, яке горе приносить війна, він знав ще з 2014 року, коли допомагав розбирати завали мікрорайону Східний, після російських обстрілів із градів. Але він не міг припустити, що все це доведеться переживати йому самому. Коли у місті почалися військові дії, то людям доводилося виживати у нелюдських умовах. Не було електрики, води, газу, тепла. Місто постійно бомбили, а людям все одно доводилося ходити у пошуках води та продуктів. Петро каже, що третього березня він сам потрапив під бомбардування і дивом уцілів. Коли з міста почали випускати місцевих жителів, то чоловік зі своїми сусідами, на свій страх та ризик, вирішили виїжджати з Маріуполя. На чотирьох машинах, під бомбардуванням, вони покинули рідне місто і коли виїхали туди, де було спокійно, то на очах у родичів чоловіка повиступали сльози.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/