У Надії Григорівни було прекрасне життя. Вона працювала у ветеринарній лабораторії Станиці Луганської. Після смерті чоловіка та сина її життя теж закінчилося – говорить жінка. Через обмеження пересування на воєнній території, Надія Григорівна не може потрапити до лікарні. Вона мріє про здоров’я, щоб припинилася стрілянина та настав мир, і щоб була можливість кудись поїхати.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.