«Стало прикро, що я не маю особистої зброї»

Я був дома, спав, коли мене розбудили та сповістили про початок війни. І я дуже пожалкував про відсутність особистої зброї. Бо почалися обстріли цивільних об'єктів, знущання над мирним населенням, і дуже хотілося якось протистояти цьому жаху.

Ми нікуди не виїжджали, згуртувалися один біля одного, допомагали всім навколо. Я зараз офіційно безробітний, підробляю масажистом. Події ще тривають, і тривожна валіза, як і повітряні тривоги, про це постійно нагадують.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/