Ми почали чути вибухи, стало страшно. Сиділи у погребі, чули бах-бах. А потім ми поїхали. Дехто поїхав далі, а я залишилася в Павлограді.
Сам Бог допомагає мені, і добрі люди. Приміром, волонтери допомогли мені влаштуватися у новому місті. У мене є гуманітарка і все необхідне.
Але хочеться якнайшвидше додому. Я вже двічі хотіла їхати, але не вдається поки що. Хочеться, щоб скоріше закінчився цей жах.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.