"Доводилося попри страх вночі читати казки дитині й казати, що все буде гаразд"

Спала вдома в Херсоні, прокинулася від вибуху. Шокувала окупація мого міста. Страшно згадати, коли доводилося попри страх вночі читати казки дитині й казати, що все буде гаразд, а за вікном лунали вибухи. У місті зачинили усі аптеки, банкомати не працювали, коштів майже не було. Позичала у друзів, щоб купити продукти. Ніколи не думала, що банківська картка з грошами на рахунку може перетворитися в шматок непотрібного пластику. Ми живемо окремо від родини, бо виїхали за кордон, втратили усе. Дуже вразило, ставлення інших людей, які дізнаються звідки я. До війни працювала вчителем, зараз без роботи. Згодна на будь-яку, але не можу влаштувати дитину у дитячий садочок. З дому змогла забрати турку для кави, бо була одна валіза на мене та дитину, коли виїхали з окупації. Тож кожного ранку, коли снідаю, згадую домівку з болем у серці, хоча і не забуваю про неї.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/