Мені 55 років. Я мешкала у Харкові з сином, невісткою і двома онуками. 24 лютого зателефонувала донька, яка жила в мікрорайоні Олексіївка, і сказала, що в них пролунали вибухи.
Спочатку ми сиділи в підвалі. В ньому було чоловік дванадцять. Потім зібралися нашвидкуруч і поїхали до бабусі. У неї не було опалення – топили дровами. Згодом виїхали до Полтави.
Нам пощастило з водієм. Він навіть грошей не хотів брати з нас. Однак ми все одно віддячили йому.
Ми не маємо рідні в Полтаві. Нас прихистили дуже хороші люди. Донька і сестра залишилися в Харкові, бо їм потрібно працювати.
Чекаємо на перемогу. Хочеться повернутися додому.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.