«До останнього я вірила, що мені не доведеться їхати з рідного міста»

Переселенка з Миколаєва розповідає, що їй прийшлося покинути свій дім, залишивши чоловіка та батьків

Ми з сім’єю спали вдома. О п'ятій ранку 24 лютого подзвонила знайома, я почула плач в трубці і слова, що почалася війна.

До останнього я вірила, що мені не доведеться їхати з рідного міста. Дуже тяжко було розлучитися з батьками. Але ми таки переїхали: з мінімальною кількістю речей для двох дітей, які ростуть. Їжа, дякувати Богу, була. У рідному Миколаєві залишилися батьки й чоловік.

До війни я була у декретній відпустці. Працювала лаборантом в одному з портів Миколаєва. Зараз, на жаль, вони не працюють.

Цей день, 24 лютого 2022 року, неможливо забути! Це був жах! Коли береш до рук речі з дому, то абсолютно все нагадує про ці страшні події.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/