"Для мене мир сьогодні – це наша перемога над жорстоким ворогом"

Канюс Віра 17.12.2008 р. н.

учениця 9 класу Слобідської гімназії Тарутинської селищної ради Болградського району Одеської області

Вчитель української мови та літератури – Мойсеєва Юлія Петрівна

Есе "Моя Україна майбутнього"

«Нам не треба війни, не треба -

Ми за спокій і мир на землі,

Щоб не коршаки в чистому небі,

А космічні пливли кораблі»

(Микола Уманець «Нам не треба війни, не треба…»)

Мир! Яке маленьке слово, а яке вагоме. Для мене це слово має багато значень. Мир – це ласкаве сонечко, яке зігріває рідну землю і дає життя всьому живому. Мир - це щаслива усмішка дитини, а не плач за родиною, яка загинула на війні, мамина ласкава усмішка, яка з любов’ю пестить і ніжить своє дитя, а не шукає притулку в бомбосховищі від вибухів ракет, бомб, дронів. Це дорогі дідусі і бабусі, котрі не встигли врятуватися з-під уламків зруйнованих будинків.

Мир - це яскраве, безтурботне дитинство й юність, сповнена великих планів і мрій, а не військова форма, фронт, війна з ворогом, який змітає все на своєму шляху, безжально і жорстоко вбиває малих і старих, руйнує міста і села.

Мир – це, нарешті, наш народ, який на протязі багатьох століть боровся з ворогами за свою волю і свободу та виходили переможцями із смертельних та жорстоких сутичків. І все-таки моя країна, як птах Фенікс, вставала на ноги і відбудовувала нові міста і села, на полях вирощували багаті врожаї, вечорами лунали ніжні та веселі пісні гарних українок.

Для мене мир сьогодні – це наша перемога над жорстоким ворогом, це - наші брати, батьки, які живими повертаються додому із найстрашнішої війни, це сльози матерів від зустрічі з синами, братами, чоловіками.

Мир - це моя Україна, яка знову стане квітучим гарним краєм, «тихим раєм», про який мріяв Тарас Григорович Шевченко.

То яким же я його бачу – це омріяне майбутнє? Хочу перенестися в майбутнє. Яким воно буде для мене, для нашої країни? Безперечно, я хочу бачити свою Батьківщину розвиненою державою, якою керують мудрі й небайдужі люди. Діти, які сьогодні навчаються разом зі мною, через декілька років, сподіваюсь, стануть хорошими спеціалістами у різних галузях. Кожен з нас у майбутньому матиме досить можливостей для самореалізації, для втілення своїх творчих задумів. Люди отримуватимуть гідну платню за свою роботу і зможуть займатися улюбленою справою. Молодь , отримавши професію, зможе знайти себе на батьківщині, а не їхати за кордон у пошуках кращого життя.

Я вірю в те, що відкриються нові фабрики, заводи. Дитячих будинків і будинків для безпритульних старих не стане, оскільки нікому не спадатиме на думку кидати своїх дітей напризволяще і полишати стареньких батьків, які дали нам життя й виховання.

Чистими будуть наші моря, річки й озера. Люди любитимуть одне одного і при зустрічі приязно всміхатимуться. Всі будуть жити щасливо, прагнути добра.

Вірю в те, що українська мова – найчарівніший цвіт України ніколи не зів’яне, а вічно житиме, розвиватиметься. Всі жителі нашої країни зрозуміють, що не можна жити в Україні, не милуючись рідною мовою, не знаючи і не вивчаючи її.

Розквітатиме наша культура, збагачуватиметься зв’язками з іншими культурами, міцнітиме. Нас знатимуть у всьому світі, поважатимуть за нашу працелюбність, за наш розум, за те прекрасне життя, яке ми зможемо, відбудувати в нашій країні. Слово «українець» звучатиме гордо й почесно.

Я впевнена, що майбутнє України в наших руках. І ми обов’язково подбаємо про те, щоб українські плодючі землі давали гарний урожай, а хлібороби були забезпечені найсучаснішою технікою. Ми докладемо всіх зусиль, щоб наша освіта була найякіснішою у світі, а наука робила впевнені кроки вперед. Потурбуємося про збереження звичаїв і традицій пращурів, а найстаріших представників нашого прекрасного роду оточимо увагою, подаруємо їм свою любов.

Ми обов’язково зміцнимо нашу державу і відродимо її авторитет у світі. Я вважаю, що мою країну чекає світле майбутнє. Сподіваюсь, що одного чудового дня зусиллями українського народу Україну визнають як гідну європейські державу.

Вірю, що наше покоління стане інтелігентним, розумним, здоровим фізично і духовно народом, працювати будуть у Батьківщині і задля неї. Щезнуть з ужитку поняття «прожитковий мінімум», «безробіття», «безпритульність». Вірю в те, що Україна асоціюватиметься з такими словами, як «могутність», «єдність».

Як я, учениця 9 класу, зможу допомогти рідній Україні знову стати на ноги, побудувати щасливе життя для майбутніх поколінь, щоб воно було яскравим, веселим і сповненим цікавих і незвичайних подій?

Я закінчу 9 клас, складу іспити і вступлю до мого омріяного педагогічному коледжу. Нарешті, оволодію професією, про яку мріяла змалку. Далі – робота, пошуки, відкриття, зацікавлені очі дітей на уроках, на яких буду дітям давати міцні знання, щоб у майбутньому вони стали справжніми патріотами Батьківщини.

Я поставила собі за мету стати порядною та освіченою людиною. На мою думку, прагнення до знань – запорука розквіту нашої держави, бо без знань, досвіду, ми не зможемо будувати цивілізовану незалежну Україну.

Я буду сприяти розвитку її економіки та підтримувати соціальні ініціативи. Я буду намагатися зробити все можливе, щоб Україна була кращою для мого народу.

Моя Україна майбутнього — це місце, де гармонія, різноманіття та розвиток йдуть вперед разом. Ми об'єднані нашою спільною метою побудови кращого майбутнього, і я вірю, що разом ми здатні досягти великих досягнень.

Україна — це моя країна, і я пишаюся тим, що я українка. Незламність духу та сила української нації завжди були нашою силою. Ми маємо величезний потенціал для змін і покращень, і ми готові працювати над ними. Наша Україна майбутнього буде місцем, де ми зробимо наші мрії реальністю і подаруємо майбутнім поколінням краще життя.

Моя Україна майбутнього — це місце, де ми ростемо, долаємо труднощі разом.

Я вірю, що наше життя усіх українців, буде схоже на легкий, світлий вірш, а його рядки освячені великою любов’ю до рідного краю:

Я бачу квітучу, щасливу країну

Де кожна людина працює, творить,

Де можна навчатися, кохати, радіти.

Де кожна хвилина – то святості мить.