«Дитячий одяг «від А до Я» – з Лисичанська»

Від початку повномасштабного вторгнення Росії понад 466 тисяч українців вимушено переїхали на Дніпропетровщину. До Дніпра, за даними міськради, перебралися 56 підприємств, 14 із яких вже розпочали роботу. Окрім того, переселенці також відновлюють власний малий бізнес або розпочинають нові проєкти.

Звідки взяли ідеї для свого бізнесу? Перед якими труднощами постають підприємці? Та що допомагає не покинути все на півдорозі? Проєкт Радіо Свобода «Ти як?» розповідає історію переселенців із Донеччини та Луганщини, які відновили власну справу у Дніпрі.

Марія та Дмитро Косілкини з Лисичанська Луганської області започаткували свій бізнес у 2014 році. Подружжя вирішило шити дитячий одяг – як вони побачили на власному досвіді, якісних моделей на ринку тоді бракувало.

Марія Косілкіна

«Ідея виникла, коли я народила сина. Лисичанськ – маленьке містечко, і дуже проблематично було купити якісний верхній одяг. Перша куртка, яку я йому купила, була на товстому утеплювачі, і моя дитина не могла рухатися. Вирішили спершу самі пошити щось сину. А потім почали шити на продаж, на дітей з усієї України. Нашою родзинкою став саме верхній одяг для дітей – водонепроникний, легкий, на тонкому, але теплому утеплювачі, зручний для прогулянок, щоб дитина могла гуляти в будь-яку погоду. Також моделі, які не сковують рухи дитини. Це основний запит», – говорить вона.

Дитячий одяг бренду

Планам розвивати виробництво в рідному місті завадила велика війна. У березні 2022 року родина переїхала до Дніпра, а у квітні отримала пропозицію релокувати бізнес. Лисичанська військово-цивільна адміністрація та «Укрпошта» допомогли вивезти швейні машинки. Врятували не все – дороге великовагове обладнання, кажуть, залишилося на батьківщині.

Дитячі куртки бренду Марії Косілкиної

Наразі в Дніпрі у подружжя є цех. Як розповідає Марія, за майже два роки вони вже двічі переїжджали. Перше приміщення надали друзі-підприємці, але з початком блекаутів подружжю довелося звільнити частину колективу й переїхати до меншого місця. Там могли працювати лише троє швачок. Тож довелося знайти третю, більшу будівлю – у ній працюють уже рік.

«Зараз у нас – семеро найманих працівників, не рахуючи нас із чоловіком. А вдома було близько п’ятнадцяти… У нас є менеджер, є закрійниці, швачки. Повний цикл – від тканини до готових виробів, від А до Я», – говорить вона.

Тканину для дитячого одягу підприємці закуповують у Китаї

Ми можемо створити принт навіть із малюнків дитини

Марія Косілкіна

«Раніше ми закуповували тканину з готовими принтами, але потім від цього відмовилися, бо готові принти – це нецікаво, це можна скопіювати, такі самі принти були в інших виробників. Ми перейшли до такої схеми роботи: купуємо малюнки в художників, підганяємо кольори під свій смак і принтуємо тканини. Зараз у нас – понад 50 різних принтів. Торік прийшли до того, що навіть можемо робити індивідуальні замовлення: приміром, куртка з принтом, який буде лише у вашої дитини. Ми можемо створити принт навіть із малюнків дитини», – каже підприємиця.

Принти одягу бренду Косілкіних створюють українські художники

Обсяги виробництва в цеху невеликі. У порівнянні з «домашніми» приблизно вдесятеро менші. Косілкіни продають дитячий одяг через інтернет-магазин, сторінки в соцмережах, а також у шоу-румі релокованих бізнесів у Дніпрі.

«Зараз маємо труднощі з продажами. Це, мабуть, у всіх така ситуація, бо дуже багато втратили клієнтів. Наші основні замовники були з Донецької та Луганської областей, а також Київщина та Дніпропетровщина. Багато магазинів, у яких ми реалізовували продукцію, закрилося, багато клієнтів виїхало за кордон. І ситуація в країні така, що не дуже йде розвиток саме дитячих напрямків. Але є така тенденція: якщо людина до нас прийшла, то вона вже, поки дитина не виросте, з нами. Мами з-за кордону замовляють, ми відправляємо перевізниками – до Польщі, Німеччини, Нідерландів», – говорить підприємиця.

Що далі?

Моделі одягу, розповідає Марія, є на кому тестувати: у них із чоловіком – двоє дітей, є ще племінниця. Власноруч розроблені фасони подружжя патентує.

«Одній «дитині» вже 20 років. Але всі наші діти через наш одяг пройшли, були моделями, ми на них експериментували. Давали куртки нашим знайомим, тестували, питали: «Ну як?» і допрацьовували. Наприклад, моя дитина весь час губила рукавички – ми придумали, як їх фіксувати до куртки. Зробила для своєї дитини, а тепер користуємося для інших моделей», – зазначає Марія.

«Зараз ми працюємо над тим, щоб зробити універсальний комбінезон. Дитячий одяг дорогий, дитина швидко виростає – і це проблема, особливо для мам із кількома дітьми. Одягти на зиму, одягти на весну – а діти ростуть. Кожна річ – на один або два сезони. А ми хочемо зробити універсальну річ, яка буде на зиму і на весну», – ділиться планами вона.

Відшивають Косілкіни зараз не лише дитячий верхній одяг, а й трикотаж – шапки, футболки, піжами. Беруть участь і в проєктах для доброчинних організацій – шиють постіль, куртки для дорослих.

Copyright (c)2022 RFE/RL, Inc. Used with the permission of Radio Free Europe/Radio Liberty, 1201 Connecticut Ave NW, Ste 400, Washington DC 20036.