«Дитина перелякана побігла в коридор ховатись»

Я з міста Привілля Сєвєродонецького району. Працювала на шахті імені Капустіна. Останній час працювала майстром АБК. Потім пішла в декретну відпустку. Жили дуже добре. Було все: робота, дім, сім’я, відпочинок. Все добре. А потім почалась війна, і в нас все забрали

Мені 33 роки, у мене двоє дітей. Якраз народила 27 січня 22 року - молодшому сину ще не було місяця, як почалась війна. Мені зателефонувала сестра з Лисичанська близько шостої ранку і сказала: «У нас війна. Я з дітворою сиджу в підвалі. Летять самольоти, ракети їдуть танки». І буквально через години півтори вже і до нас долетіло.

Ми переїхали в місто Тернівку Дніпропетровської області до свекрухиної подруги. Наразі ми перебуваємо тут, знімаємо квартиру. Я у декретній відпустці сиджу вдома з дітьми. Старша дитина навчається в своїй школі онлайн. 

Психологічно війна дуже на нас всіх вплинула. Нерви у всіх. Дитина лякається, навіть коли літак летить. Вчора стріляли - тут було чутно - то вона перелякана побігла в коридор ховатись. Тяжко це все сприймати, дуже тяжко.

Мене приємно вразили людські вчинки волонтерів. Фонд Ріната Ахметова допомагає всім людям, і на шахті допомагає робітникам, і так гуманітарку видає. Не забувають, не кидають людей в такий тяжкий час, а допомагають - це приємно. 

Мрію, щоб ми залишились живі й повернулись додому. Щоб залишились здоровими діти і рідні та близькі, і взагалі, всі українці.