«Діти бігатимуть вулицями і не здригуватимуться від звуки вибухів та сирен»

Павлюк Максим, учень 10 класу ОЗО "Матвіївський ЗНВК «Всесвіт» МСР

Вчитель, що надихнув на написання есе - Тітова Тетяна Олексіївна

Моя Україна майбутнього

Ми, українці, з нетерпінням чекаємо нашої перемоги. Україна переможе і заживе мирно, щасливо і добротно. Струсить зі своїх  плечей жахіття війни, поверне всіх своїх громадян з-за кордону. У майбутньому швидкими темпами розвиватимуться українські мегаполіси. У цих містах будуть розвиненими всі види транспорту. Будуть турбуватися про довкілля та відпочинок громадян – парки, басейни, стадіони.

Люди зможуть, нарешті, відпочити та будувати у мріях плани на майбутнє. За межами мегаполісів поблизу автотрас розкинуться села. Вони будуть радувати око зеленими садками, чистими доріжками, охайними парканами.

Селяни матимуть своє власне господарство та техніку. У селах буде розвинена інфраструктура: автобуси, таксі та звичайно ж якісні дороги. Завдяки цьому селяни завжди будуть працевлаштовані: займатимуться як власним господарством, так і зможуть їздити у міста. Промисловість буде реорганізована - одразу ж можна сказати про її розміщення поза містами.

Це матиме хороший вплив на здоров’я та взагалі якість життя людей. Тому, неважливо де проживатиме народ - всі будуть здоровими та з роботою.

Діти майбутнього бігатимуть вулицями і не здригуватимуться від звуки вибухів та сирен. Через війну, нашу освітні заклади навчились працювати у змішаному режимі – одночасно як дистанційно, так і очно. Тому, можна бути впевненим, що система освіти покращиться.

Мрії, сподівання про щасливе майбутнє моєї України нахлинули на мене…    Ми з родичами щорічно відпочивали у нашій, Запорізькій області на узбережжі Азовського моря. Хочеться жити так, як раніше…

Але, все-таки краще будувати вже сьогодні своє світле майбутнє. Україна розцвіте та забуяє різними кольорами.