Ми жили у Харкові, коли почалась війна. Декілька днів жили в метро, але потім повернулись додому, бо маленька дитина, і не дуже зручно було їй спати в колясці. Були великі черги в магазинах, воду не привозили, суміші для молодшої не було. Донька бачила прильоти неподалік від нашого дому. В день, коли ми збирались піти до нашої школи (там є бомбосховище, і жили люди), ми теж збирались там ночувати, прилетів снаряд поруч зі школою, була травмована жінка, вибиті вікна. В кінці березня я з двома дітьми поїхали в Івано-Франківськ. Там прожили 8 місяців та повернулися додому, до Харкова.
Найважче було бачити прильоти неподалік, старша донька була налякана, і постійно сиділа в коридорі.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.