24 лютого я дізналась, що на нас напала росія. Не могла повірити, що на вулиці стріляє артилерія. Думала, що буде як у 2014 році: все закінчиться за декілька днів. Але я помилилась.
Два місяці я просиділа в підвалі. Цілодобово нас супроводжували гучні вибухи. Газу вже не було, вдома було дуже холодно. Коли повз наш будинок прилетіло не менше сотні снарядів, я вирішила виїхати. Зі мною була хвора мати.
Я знайшла перевізника, ми виїжджали за власні гроші. Зараз я доглядаю за мамою, ми живемо у Дніпрі.
Хочу, аби закінчилась війна, щоб ми всі жили у мирі. Я мрію про власне житло.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.