Рідне місто Дергачі прийняло на себе удар у перші дні війни. Обстріли і бомбардування були постійно, тож я з дітьми сиділа в підвалі. Так тривало чотирнадцять днів. Ліків, хліба і продуктів у місті не було, тому що всі магазини та аптеки закрились.
Виїжджала з родиною з Дергачів, ризикуючи життям.
Доїхали до вокзалу у Харкові, залишили там машину і евакуювались потягом. Декілька місяців перебували у Світловодську, потім повернулись додому. Я педагог, мрію знову працювати. Сумую за своїми учнями, дуже хочу їх зібрати на урок.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.