"Через війну у моєї доньки і онучки панічні атаки"

Моя родина складається з чоловіка, доньки і онуки. Всі живемо разом в одній квартирі. Коли розпочалася війна, ми зібрали речі і виїхали. Ми живемо в 30 кілометрах від Донецька. Було страшно. Зібрали речі в мішки і поїхали в нікуди. Шукали там житло. І гуртожитки були, і намети. Ми виїжджали і на захід України, і за кордон. Забирали з собою собаку і кішок.

Нас тут обстрілюють. Газу у нас не було більш ніж півроку. І води немає, і аптеки повиїжджали.

У моєї доньки панічні атаки, у внучки теж дуже сильні. Їй 8 років, і ми не можемо її вивести із цього стану. Шукаємо психолога. І на нашому з чоловіком здоров'ї це теж позначилося.

Дочка зараз залишилася без роботи. Я підробляю. Жити ж якось треба.

Як на мене, війна затягнеться надовго. Я не вірю, що це скоро закінчиться. Хотілося б, щоб життя було таке, як раніше. Щоб діти ходили до школи, в дитсадки, щоб ми могли виїжджати на море, щоб дитячі табори працювали, щоб можна було ходити на дитячі майданчики з дітьми. Ми зараз нікуди не ходимо.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/