“Через війну у мене різко погіршився зір”

Людмила Василівна була дуже засмучена, коли діти поїхали з Охтирки, але вона розуміла, що так потрібно для їхньої безпеки

Я з Охтирки, а чоловік - із Харківської області. Я все життя працювала медиком, а зараз на пенсії. У чоловіка був інсульт, у нього зараз є інвалідність. Війна нас застала зненацька. Всі діти й онуки приїхали до нас в Охтирку у той же день. Тиждень побули, а потім виїхали. Мій чоловік не міг виїхати, а я не могла його покинути. Добре, що в нас були молоді сусіди - вони допомагали нам, хліб купували. Ліки нам через інтернет замовляли діти. Волонтери також привозили медикаменти. 

Ми живемо на околиці, і літаки кружляли над нами - аж шибки в хаті тремтіли. Я ніколи не думала, що таке може бути. Перші два дні тікали з дітьми в погріб, а потім всі сиділи в хаті, щоб не покидати чоловіка. Ночували в коридорі, сидячи на підлозі. 

Війна нас застала вдома. Першою мені подзвонила двоюрідна сестра, і сказала, що почалася війна. Її син сидів у підвалі, бо бомбили Харків. 

У мене в росії живуть рідна сестра й двоюрідна. Двоюрідна подзвонила й сказала, що це наші бомблять. А я відповіла, що їхні. Вона каже: «Якщо щось страшне буде, їдьте до нас». А я відповіла, що ми нікуди не поїдемо, будемо в Україні. І після того я з нею не розмовляла. Рідна сестра мені дзвонить, але я нічого їй не кажу, бо не хочу засмучуватися сама в першу чергу. Вони все одно нічого не зрозуміють. 

На щастя, продукти у нас були. 

Було морально дуже важко все це переносити. Моя покійна мама війну пережила, і якби вона зараз була жива, то не повірила б, що таке може статися. Я також не вірила. Я розуміла, що дітям потрібно виїхати, але самій було важко. З однієї сторони, було добре, що вони захищені, а з іншої – було дуже важко. Чоловік хворий, ми одне одного заспокоювали. Цей момент ми пережили. Тепер сподіваємось на те, що скоро наші переможуть, бо інакше не може бути.

Війна може закінчитись до кінця цього року, а можливо, і раніше. Віримо, що все станеться швидко.

Я бачу, що скоро все закінчиться, і все відбудують. Хочеться, щоб усе було гаразд у всіх сім’ях, щоб Україна процвітала, і місто наше було красивим. Мріємо про те, що все буде добре.