У перший день війни я заспокоювала дітей. Більше за все мене лякала невідомість того, що буде через п’ять хвилин. Я боялась приймати душ, адже обстріл міг розпочатись будь-якої миті.
Скласти речі у сумки та виїхати мені було психологічно важко. Але виходу не було. Я з дітьми виїхала до рідних у Полтаву.
Зараз я намагаюсь подолати стрес та ходжу до психолога. Сподіваюсь, до закінчення війни я зможу пропрацювати всі свої страхи. Майбутнє я бачу у рідному місті з рідними людьми.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.