Історії, які ви нам довірили
До початку бойових дій ми з сім'єю та батьками проживали у Слов'янську. Нам подобалося наше життя. Війна змусила мене вивезти дітей евакуаційним потягом з міста у квітні 2022 року за кілька днів до трагедії на Краматорському вокзалі. Пів року ми мешкали у місті Вінниця, винаймали житло. Але діти дуже сумували за татом, бабусею та дідусем. Сумували за домом. Тому у вересні, коли звільнили Ізюм та Лиман, ми повернулися в Слов'янськ. Тут у мене є робота, чоловік теж працює. Живемо вдома, діти навчаються он-лайн.
Чекаємо на Перемогу. Сподіваємося на краще.
Найбільш шокуюче - коли в місті, де ми живемо, гинуть мирні люди, яких ми знаємо особисто, діти залишаються без батьків і ми ходимо на похорони наших знайомих молодих і гарних хлопців-захисників.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
