«Чекаємо на Перемогу, на скоріше повернення додому, до рідних і близьких»

З перших днів війни ми опинилися в окупації. Страх, неусвідомлення, що відбувається. Постійний страх за життя та безпеку. Була певна нестача їжі (хліб, крупи і т.д.), ліків. Я вчитель по професії, тому були змушені тікати. Вдома залишилися батьки, сестра зі своєю родиною, яку не пропустили, але дякуючи Богу, наче не чіпають. Коли опинилися на підконтрольній території, то почали винаймати житло, де мешкаємо з донькою. Чоловік, як нас перевіз, пішов добровольцем в ЗСУ.
Чекаємо на Перемогу, на скоріше повернення додому, до рідних і близьких. Найважче було покинути рідну домівку, рідних, друзів.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/