"Часті обстріли міста заставили нас виїзжати з рідного Бахмута"

Наша родина жили, вчились та працювали до війни в м.Бахмут. Мама працювала вихователем. Я з сестрою навчалися у спорт.училище у 9 та 7класах. Молодший брат любив ходити до дит.садка, йому дуже подобалась вихователь - Наталя Миколаївна. На жаль через війну ми втратили роботу, квартиру і все майно. А часті обстріли міста заставили нас виїзжати з рідного Бахмута. Але ми вважали, що це не надовго і скоро ми повернемося. Тому не взяли з собою майже нічого з майна та, навіть, одежі. Тепер починаємо "обживатися " на новому місці. Це не дуже просто, бо бракує коштів на все, що потрібно. Але ми віримо, що все буде добре і дуже бажаємо всім Миру і щастя♥️

Я втратила можливість щодня ходити на навчання, тренеровку, спілкування с друзями, однолітками. Мій улюблений тренер переїхав закордон, через те що в його квартира розбита і жити його родині ніде. Втратила можливість мати свою кімнату і домівку вцілому. Втратила кращих подруг та домашнього улюбленця - Мурчика. Втратила можливість проживати в рідному місті - Бахмут.

Я чула вибухи поруч з нашим будинком .Того вечора пропало світло, інтернет. Будинок дуже колотився. Скло з вікон посипалося в квартиру на моє ліжко і ліжко сестри. Ми почали спускатися в підвал. Це було довго та страшно, бо жили ми на 9 поверсі. Коли вибухи закінчувались - ми спускались. Коли починались - то ховались біля ліфта. Було дуже страшно. Після переїзду, ми втратили можливість навчатися в колі однокласників, а мама - роботу.

Всім нам дуже сумно і хочеться добра і Миру. Миру, щастя та повернутися у наше відбудоване рідне місто.