«Був величезний страх, але я знав, що від долі нікуди не втечеш»

Я народився на Кубані, але дуже хотів потрапити до України. Хлопцем постійно приїжджав до дядька. Коли він приїздив у гості та привозив нам цукерки, то це була найвища нагорода для мене. Я одружився тут, але дружина вже померла. Діти самі проживають у Росії, донька поруч зі мною. Я був тут навіть під час сильних обстрілів.

Добре пам’ятаю, коли полетіли перші снаряди. У всіх був величезний страх, але я знав, що від долі нікуди не втечеш. Для мене вистачає того, що я заробив. Я віруючий, ходжу до церкви. Вважаю, що все залежить від людини, як вона себе налаштує.

Два місяці тому мене покусала вівчарка. Раніше я падав із висоти. Але мені було не так страшно, як під час обстрілу. Це був найжахливіший момент у моєму житті.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/