"Було відчуття, що життя, як стара річ, тріщить по швах"

Ми переселенці з Донецька. Жили у Маріуполі з 2014 року. Дочка навчалась у п'ятому класі. Я адвокат, чоловік працює в поліції. 

Чоловіка підняли з п'ятої ранку по тривозі. Із перших секунд розмови було зрозуміло, що це бойова тривога. Він схопився, швиденько вдягнувся і поїхав. А я зайшла в інтернет і побачила виступ цього покидька і злочинця путіна, який оголошував спецоперацію. Я стала телефонувати рідним і близьким, особливо друзям з Маріуполя. 

Було відчуття, що життя, як якась стара річ, тріщить по швах. Був сум зі сльозами на очах. Дуже було страшно, бо в Маріуполі з першого дня було чути бої за горизонтом. 

У мене не було жодних ілюзій, що бойові дії швидко закінчаться, і з Маріуполем все буде гаразд. Можливо, вплинув досвід 2014 року у Донецьку. Мені було зрозуміло з першого дня, що потрібно виїжджати. 

Ми виїхали на третій день, коли у місті почали з'являтися чутки, що місто беруть у кільце. Ми вже знали, що зайшли в Азовське море російські кораблі, оснащені ракетами. Перші чотири дні можна було безпечно виїхати з міста. 

Коли ми їхали з Маріуполя у колоні цивільних машин, бачили колони воєнної техніки. Під Києвом бачили розбиту спалену техніку окупантів, снаряди, які стирчали з асфальту. Те, що ми ніколи не бачили, або просто забули з 2014 року, - ось це шокувало. Я розуміла, що щось незворотне відбулось, і тепер потрібно з цим жити.

Я не вважаю, що у нас були якісь труднощі, з якими ми б не могли впоратись. Переїзд на нове місце, потрібно було влаштуватися, дитина пішла у нову школу. Життя довелося починати з нуля. Коли тобі 20 років, це легше, а в 40 - набагато важче. 

Так вийшло, що мої колеги переїхали до Дніпра, тому питання з роботою у цьому місті було вирішене. Для мене Дніпро - це найбільш комфортний варіант. 

Я впевнена, що Україна переможе і війна закінчиться програшем тієї ворожої навали, яка напала на мою країну. Дай Бог, щоб це було наступного року. 

Бажання одне: закінчення війни і наша Перемога. А далі - по кармі: щоб те, що ми пережили і втратили, повернулось нам у подвійному розмірі - у подвійних можливостях і подвійній радості. Після великого горя бувають великі підйоми.