Історії, які ви нам довірили
Ми жили в Харкові в Індустріальному районі, і коли все почалося, війна, нам дуже сильно було чути вибухи і прилітало неподалік, вибило скло на балконі. В мене двоє діток: син 14 років і доньці 4. Ми ховалися в укритті, у підвалі 71 школи. Було страшно, дуже гучно, було чути взриви, води ніде неможливо було купити, ні їди, бо нічого не працювало. Спасибі велике волонтерам, які до школи привозили хліб та воду.
Війна забрала в нас життя моєї тітоньки. В батьків будинок, п'ятиповерхівку прилетіла ракета та знищила три верхніх поверхи, їхня квартира була на п'ятому поверсі. Це сталося 15 березня о 10 годині ранку. Тітоньку вбило, розірвало на шматочки, маму діставали МЧС з-під плити між четвертим і третім поверхом. Татові пощастило, в цей час він вийшов до гаражу по картоплю. Звісно, це відобразилось на емоційному стані дітей, особливо старшого сина.
Було страшно кудись їхати, бо я сама, в розлученні, з двома дітьми, дуже переживала за батьків, мама лежала у лікарні.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
