Історії, які ви нам довірили
Мені 66 років. Ми з чоловіком жили в селі Осокорівка Херсонської області.
Коли почалася війна, російські військові окопалися на повороті до нашого населеного пункту. Час від часу заїжджали в село, але не ходили по домівках і не чіпали місцевих жителів. А потім почалися обстріли. До середини квітня виїхало багато наших односельчан, а ми залишалися до травня, бо не могли кинути господарство.
Ми досиділися до того, що окупанти обстріляли наше обійстя. Половина покрівлі на будинку була побита, вікна вилетіли. Останні десять днів до від’їзду ми жили в погребі.
Зрештою, військові заборонили виїзд із села і в’їзд в нього, бо через постійні обстріли було небезпечно це робити. А ми домовилися з одним чоловіком, що він купить у нас свиней. Ледь вмовили військових, щоб вони пропустили його. Ми продали свиней і самі виїхали з тим чоловіком, який їх купив, бо розуміли, що то був єдиний шанс вибратися з села.
Зараз ми живемо у Кривому Розі. У жовтні, після деокупації села, їздили додому. Дізналися, що було пряме влучання в будинок. У двох кімнатах вибита стеля. Жити там неможливо, тому перезимуємо в Кривому Розі, а потім вирішимо, як бути далі. Сподіваємося, що війна скоро закінчиться.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
