Історії, які ви нам довірили
Мені 50 років. проживав я в Харкові.
Надворі щось почало гупати о п’ятій ранку. Вийшов на балкон подивився що десь щось зривається. Декілька хвилин поміркував і зрозумів, що почалася війна.
Не зрозуміло було: що відбувається і що далі? І ще незрозуміло, чим все закінчиться.
Регулярні обстріли стали вирішальним моментом, коли ми зрозуміли, що треба виїжджати з міста.
Ми виїхали 25 лютого, тому не можу сказати, що були труднощі. Тільки проблемно було заправитися. Я чотири години в черзі стояв.
Ми озиралися по сторонам і думали, чи зможемо ми вискочити на шосе, чи ні. Дорога не була проблематична, було просто незрозуміло, з якого боку на нас хтось може виїхати. Тоді вже проривалися російські диверсійні групи, але нам пощастило.
Дуже б хотілося, щоб війна скінчилась в цьому році. Але тут важко сказати, як буде. Майбутнє бачу так, що потихеньку потрібно буде стабілізувати і своє, і навколишнє життя.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
