"Було дуже страшно, коли наше місто захоплювали рашисти, летіла авіація, їхали танки"

Я Катерина, мені 14 років, у мене є старша сестричка Оленка, яку я дуже люблю. У мене найкращі мамо і тато. Ще у мене є бабусі і дідусі. На жаль, вони залишились на окупованій території, але чекають на нас і Україну. Я дуже хвилююсь за їхнє здоров'я, бо дідусь хворіє на онкологію. Я сподіваюсь що війна скоро закінчиться і ми усі побачимось.

В перший день війни, ми були в декількох метрів від взривів, переховувались у підвалі, коли стихло, побігли додому за котиком та кроленятком, але знов почали нас бомбити, тому що наш будинок стоїть поруч з аеродромом. Під взриви та детанацію снарядів, вибігали з авіамістечка, переховувались в підвалі у знайомих. Тато військовий, ми його не бачили, тому з мамою переживали весь жах. Було дуже страшно, коли наше місто захоплювали рашисти, летіла авіація, їхали танки. Наш кролик помер. Котика встигли врятувати. Через 2 місяці повернулись додому, але коли прийшли з обшуком чеченці з автоматами, ми злякались і виїхали. Дорога була складною. Нас не випускали, тиждень жили в полі на заправці в сірій зоні. Вночі нами прикривались рашисти, обстрілювали українські території. Ледве виїхали.

Я мрію про скорішу ПЕРЕМОГУ! Нехай всі будуть живі і здорові і ніколи не зустрінуться знов в обличчя з війною.

Мій Любий, милий Миколай,

У мене є одне бажання!

Почуй мене, допоможи, щоб не було воно останнє!!!

Ти захисти усіх людей, які страждають від напасті,

Від того що ворожі крила

Накрили нас узимку вранці.

Але ті крила чорні, злючі

Неначе д'явола чи чорта,

Які накрили нашу землю,

І убивають наше людство.

Святий, прошу тебе, благаю,