«Було дуже багато блокпостів, окупанти рилися в сумках»

Мені 66 років. Я проживала в місті Токмак Запорізької області. Коли почалася війна, не працювали банки. У мене було мало готівки. Відповідно, я не могла купити все необхідне. До того ж треба було годувати двох котиків. Донька за кордоном. Однак вона має багато знайомих у Токмаку, Запоріжжі, Дніпрі. Донька надсилала їм гроші, і вони допомагали мені. Тиждень не було світла й води. Добре, що волонтери привозили воду.

З вересня почалися потужні обстріли. Я виїхала в Запоріжжя до сестри. Вибиралася в автоколоні через Оріхів. Бачила навколо руїни.

Було дуже багато блокпостів. Окупанти рилися в сумках. Мої коти перелякалися. Вони ще довго приходили до тями після дороги. Коли я побачила наших військових, хотілося вийти й обійняти їх.

Моє коло друзів зменшилося. Війна показала, хто є хто. Спілкуюся з декількома. Хтось залишився в Токмаку з певних причин, деякі виїхали на захід України чи в Польщу.

Думаю, що війна нескоро закінчиться, бо сили нерівні. Я не знаю, чи повернуся, чи буде в мене домівка.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/