«Було багато поранених і загиблих»

Коли розпочалася війна, Ірина Ігоровна була на сьомому місяці вагітності. Деякий час вона з чоловіком і дитиною залишалася в Охтирці, де з перших днів точилися бої. Вони бачили руйнування й смерті. Коли з’явилася можливість, виїхали. Народжувати Ірині довелося в Польщі

Мені 41 рік. До війни ми з чоловіком і дитиною жили в місті Охтирка Сумської області. 

Охтирка знаходиться дуже близько від кордону. І вже в перший день війни ворожі танки ввійшли в місто. Нас обстрілювали з «Градів». А я на той момент була на сьомому місяці вагітності. Тому ми з чоловіком і дитиною взяли те, що потрапило під руку, сіли в автомобіль і поїхали. Думали, що через кілька днів повернемося. А сталося так, що довелося народжувати в Польщі. Там дуже добрі люди, вони нам допомогли. Ми їм дуже вдячні. Зараз все більш стабільно, але хочеться, щоб це жахіття вже закінчилося. 

Ми чули, що ситуація в нашій державі не дуже стабільна, але не очікували вторгнення. У нас було багато військових частин, тому ми звикли бачити техніку.

Коли російські війська вторглися в місто, все зачинилося. Ми не мали жодних запасів. Потребували ліків, а аптеки не працювали. І хліб ми самі ніколи не пекли – завжди купували в магазині. Тож залишилися без хліба. Огороду в нас не було, ми все купували. Коли з’являлася можливість, по ліки й продукти їздили на авто в іншу область. Легше стало, коли почали допомагати волонтери.

Ми бачили все, що коїлося в Охтирці. Розбили військову частину – загинуло багато військових. Мирних жителів також чимало постраждало.

Ми віримо в перемогу України. Сподіваємося, що повернемося в Україну до того життя, яке було раніше. Будемо дітей підіймати, і будуть вони жити у вільній державі. Маю надію, що війна через пів року закінчиться.