Мені 20 років. Я живу в Охтирці. У мене є батьки і брат. Коли місто бомбили, ми виїхали в село. Через місяць повернулися. Зараз я працюю.
Були труднощі з грошима, роботою, їжею. Сиділи в погребі. Переривалося водопостачання – ми набирали воду з колодязя.
Перед нашим від’їздом, було влучання в універмаг і мерію.
Сподіваюсь, що війна скоро закінчиться. Я думаю, що в Україні все буде ще краще, ніж раніше.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.