Єлизавета Куклова

"Будь гідним, щоб за тебе померти"

Куклова Єлизавета

9-в клас, Бориспільський ліцей "Патріот" Бориспільської міської ради Київської області

Вчителька, яка надихнула на написання – Сокол Валентина Василівна

Чому бути українкою – це моя суперсила?

Я українка й пишаюся цим. Кожен мій ранок починається з гортання стрічки новин.

Щодня українці живуть у пеклі, яке влаштували росіяни. Вони століттями руйнували нашу країну, мову, культуру, а зараз роблять це з якоюсь віковою ненавистю.

Тому для мене бути українкою означає бути патріоткою, яка знає історію своєї держави та ніколи не допустить того, щоб батьківщину вкотре знищували.

У нашому генетичному коді закладена сила наших предків, які присвятили все своє життя тому, щоб ми з вами зараз могли говорити рідною мову,

з гордістю носити вишиванки та завжди пам'ятати про свою духовну й культурну спадщину. Ми, українці є продовжувачами козацького роду, гордо виборюємо свою незалежність так само, як це робили козаки. Козак - буквально вільна людина. Тому й не дивно, що для нас усе життя - це боротьба за свободу: "Де є життя, там є й надія".

Віра, упевненість, наснага до справедливості - це робить незламною націю, яка вкотре доводить свою нескореність. Сила української нації не тільки у волелюбності, але й у повазі один до одного. Ми маємо особливу рису, яка об'єднує усіх разом, - фанатична любов до України й усього українського. Це є нашим феноменом, так сказати, основою до перемоги. Є навіть така давня приказка: "Коли всім народом дмухнути, то ураган буде". У ній вся суть незламності нашого духу:

у любові до своєї країни ми єдині і можемо наробити такого "урагану", що змете з дороги всіх, хто попре проти української свободи.

На жаль, зараз війна, ще один бій за незалежність, де кожен робить усе можливе заради перемоги. Наші герої-воїни в гарячих точках, у танку, БМП чи з пультом управління від дрону в руках. Медики рятують життя в нелюдських умовах. Люди з інвалідністю, пенсіонери, студенти, школярі плетуть маскувальні сітки, донатять та волонтерять для ЗСУ. Усім їм ми повинні бути вдячні. Здавалося б, що ті 50 грн на збір? Але навіть 1 гривня важлива, тому що разом ми - сила. Я також, звичайна дев'ятикласниця, роблю свій внесок - доначу, тобто скидаю свої зароблені кошти на благодійні збори. Нехай це маленька добра справа, але навіть після неї ми стаємо на крок ближче до перемоги.

Колись я почула вислів, що перевернув моє бачення, коли я не знала як віддячити усім, хто бореться за Україну: "Будь гідним, щоб за тебе померти". Можливо, для когось це й звучить жорстоко, але для мене це має глибокий сенс.

Навіть якщо немає можливості допомогти матеріально, є моральна й духовна підтримка, головне – любити й поважати свою Батьківщину, мову, віру і бути маленькою частинкою великого народу України!

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/