Історії, які ви нам довірили
Наталія з трьома дітьми виїхала з окупованого села, а її батьки й сестра залишилися. Вона хвилюється за них і за свого брата-військового, який знаходиться в полоні
Мені 40 років. Я з села Петровське. У мене троє дітей.
У селі ми залишалися до останнього, сподівалися на краще. А дочекалися окупації. Виїжджали колоною з десяти автомобілів. Спочатку до Селідово доїхали. Потім поїхали полями, потрапили під обстріл. Одна жінка загинула.
Зараз знаходимося в селі Нововоскресенівка. Від людей дізналися, що тут тихо, тому й приїхали сюди. Я не працюю, бо потрібно бути вдома з дітьми, тим паче, що одна дитина – інвалід. Отримую соціальні виплати, продуктові набори й побутову хімію.
Найбільше я хвилювалася за брата, він військовий. Довго не могла його знайти, а потім дізналася, що він потрапив у полон.
Мої батьки і сестра залишилися в Петровському. Я дуже за ними сумую й хвилююся за них.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
