«Боїмося на вулицю вийти, щоб не бухнув снаряд по голові»

Я живу у Дружківці сама, страдаю болячками. Три інфаркти перенесла, осліпла, одним оком трохи бачу. Нікуди не ходжу, тільки в магазин за хлібом. Мені вже 83 роки.

Жили, раділи, а тепер боїмося на вулицю вийти, щоб не бухнув снаряд по голові. Шокує ця війна жахлива.

Я все пам’ятаю, як у сорок першому році стріляли. Тоді солдати ніколи нас, маленьких, не ображали. Я дитя війни, а зараз нас добивають до ручки.

В мене ліки дуже швидко уходять, а вони дорогі. І в мене пенсії не вистачає, і через два тижні я вже без грошей. Дуже важко, дуже погано.

Як оті росіяни вимруть, то тоді і війна закінчиться, і тоді буде все нормально. А моє майбутнє вже на кладовищі. Я своє вже віджила.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/