«Бомбосховища в нас немає – сиділи в будинку між глухими стінами»

Мені 72 роки. Я живу в селищі Покровське Дніпропетровської області. Тут мешкають і мої сестри. Діти роз’їхалися.

Я не відразу зрозуміла, що почалася війна. Коли пролунали вибухи, думала, що то був грім. А коли дізналася про повномасштабне вторгнення, була шокована. Бомбосховища в нас немає – сиділи в будинку між глухими стінами.

Нікополь знаходиться за 35 кілометрів від нас – нам чути вибухи. І сюди долітали снаряди. Коли поруч падали – вікна вилетіли в будинку, усе сипалося.

Дуже шкода, що люди залишаються без домівок, а маленькі діти стають каліками та помирають. Мене найбільше мучить питання: за що?

Дякую Фонду Ріната Ахметова за допомогу. Я не голодна і живу вдома, тому мені немає на що жалітися. Ми з сусідкою підтримуємо одна одну. Їй 83 роки. Я її врятувала, коли в неї стався інсульт. Потрібно допомагати одне одному в такі важкі часи.

Я думаю, що війна триватиме до наступної весни. Надіюся на нашу перемогу.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/