Після початку війни у Бахмуті не стало світла, води і газу. Від голоду мене рятували запаси продуктів та гуманітарна допомога. Їжу готували на багатті, і так відбувалось біля кожного будинку.
У місті тривали сильні обстріли. Вибухи були дуже потужними, у моєму будинку неодноразово вилітали вікна. Я в підвал не ходила - боялась, що завалить, і мене ніхто не знайде. На вулиці було багато загиблих сусідів.
Я виїхала з Бахмута двадцять шостого жовтня. У моєму віці це було дуже важко. Зараз живу в Дніпрі, аби бути ближче до рідного дому. Дуже хочу повернутись у Бахмут, який, сподіваюсь, відновлять, після перемоги.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.