Перші дні, ви знаєте, було дуже страшно. Я працювала тоді ще у Донецьку, санітаркою у лікарні. У той момент, коли тут у нас підірвали міст, я їхала електричкою додому. Доїхала до Горлівки, а потім довелося через Курахове діставатися.
Дуже страшно, коли бачиш вибухи, коли стекла вилітають. Коли обстріли йдуть уночі, діти плачуть, і ми не знаємо, куди тікати. А тікати нам не було куди. Дочка з дітьми у підвалі безсонні ночі проводила.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.