Історії, які ви нам довірили
"Батько, тільки мовчи, будь ласка! - просив син. - Але я був на взводі"
Володимир разом із сином Максимом - двічі переселенці. Під час повномасштабного вторгнення знаходилися в Луцьку на Чемпіонаті України з боксу. Намагалися повернутися до Маріуполя. Але в Пологах зупинилися. І там пережили два тижні пекла.
"Розпочався обстріл. Я вийшов на дорогу. Побачив колону техніки. Але не зрозумів, чия вона. По мені відкрили вогонь. Заскочив у садочок. Біжу, падаю. Кричу дітям, щоб бігли у коридор. Лягали між стінами. Колона БТР під'їхала і почала обстріл садочка. Страшно. Розуміли, що обстріл закінчиться і підуть зачищати. Зі мною діти-спортсмени. До ранку ми пролежали в коридорі. Вранці виліз на територію. Усі вікна розбиті. Я не знав, що робити", - розповідає житель Маріуполя Володимир Рудик.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
