«Багато моїх друзів і знайомих вже у вічному строю»

З початком вторгнення Галина забрала маму з Краматорська і разом з нею виїхала до Полтави. Там вона працює, щоб допомогти наблизити перемогу 

Я народилася і навчалася в Краматорську, працювала, а в 2019 році ми з чоловіком виїхали до Харкова. В Краматорську залишилася мама.

24 лютого прокинулися від вибухів. По-перше я згадала, що потрібно їхати забирати маму. 

Ми зв’язалися через інтернет, мама забрала речі першої необхідності, і повернулися в Харків. Там було дуже неспокійно. Потім ми з мамою виїхали у Полтаву.

Я почала на волонтерських засадах допомагати: шити спорядження військовим, а потім це перейшло на платну основу. Тепер я працюю на підприємстві, яке забезпечує військових спорядженням.

Багато моїх друзів і знайомих боронять країну, і багато хто з них вже у вічному строю. Це дуже важко. Важко те, що ми поки що не можемо повернутися в своє рідне місто. Ще у нас є матеріальні труднощі.

Хотілося, щоб скоріше війна закінчилась. Мій чоловік у війську, дуже за нього переживаю. Після перемоги будемо все це відновлювати. Бачу себе залученою до соціальних ініціатив. Звісно, насамперед бачу себе тільки в Україні, і готова максимально відбудовувати Україну.