"Але як би радісно не було, все ж хочеться дочекатися перемоги і повернутися до рідної домівки"

Широка Поліна, учениця 9 класу Харківської гімназії №52

Вчитель, що надихнув на написання есе: Широка Ганна Іванівна

«Війна. Моя історія»

Весна 2022 року почалася для мене не так, як завжди. Замість дзюрчання струмків я почула постріли, замість бруньок на деревах – побачила зруйновані будинки. Не відчувала радості весни, бо на душі була тривога, неспокій та хвилювання.

Мене звати Поліна, я з родиною проживала в місті Вовчанськ Харківської області. Наше місто розташоване майже на кордоні з росією. Ми перші відчули страхіття війни. Вовчанськ був під окупацією майже пів року. Мешканці міста пережили надзвичайно тяжкі часи. Умови проживання були жахливі: без світла, води та продуктів харчування (адже магазини були закриті), при постійному перебуванні в місті ворожих військових та техніки. Воду доводилося носити з колонки на дев’ятий поверх (ліфт не працював). У кімнаті була темрява, ліхтарики ми боялися вмикати, щоб не привернути увагу дронів, які постійно літали над містом.

Після звільнення Вовчанська ми з мамою та бабусею змушені були залишити домівку та переїхати до Харкова. Виїхати з Вовчанська було не так просто, адже міст у Старому Салтові, по якому можна було доїхати до Харкова,  був зруйнований, і нам довелося долати довгий шлях, поки дісталися до міста.

Уже рік ми живемо в такому чудовому місті Харкові, де нас прихистила рідня. Школу теж довелося змінити. Я стала ученицею гімназії № 52. Мене тепло зустріли в учнівському колективі. Учителі та учні з щирим розумінням і повагою ставляться до мене.

За цей рік Харків став для мене рідним. Ми з мамою часто гуляємо Центральним парком, відвідали зоопарк, Саржин Яр. Дуже подобається сад Шевченка, зачаровують клумби та фонтани міста.

Але як би радісно не було, все ж хочеться дочекатися перемоги і повернутися до рідної домівки. Сподіваюся, що незабаром настане мир і ми з родиною повернемося до рідного Вовчанська, зустрінуся зі своїми друзями та однокласниками. Наше місто відбудують і стане воно ще кращим, ніж було до війни.

Я вірю в нашу перемогу, у Збройні Сили, у нашу Україну!