Юлія Олександрівна

«А ти нічого не можеш вдіяти, окрім молитися і сподіватися, щоб в твій дім не прилетіло»

У нас багатодітна родина - маю трьох діток (13, 12 та 7 років). Під час активних бойових дій ми не виїхали з міста та перебували більше місяця в облозі. Без води, світла, зв'язку, опалення та ліків. Воду пили зі стоків та збирали дощову. Їжу готували на вогнищі. Хліба не було і не було продуктів, їх треба було знайти. Ліків не було, через волонтерів намагалися знайти самі необхідні.

Ми перебували під обстрілами та були свідками падіння літака на сусідні будинки, бачили, як скидували бомби, ракети, як підстрелили парашутиста. Пошкоджено наш будинок, який потребує відновлення. З війною я втратила роботу, доходів не маю. Виплат ВПО немає, бо не виїжджали. Кожної ночі знали, що о 24:00, о 2-ій та 4-ій годині летить літак, скидує бомби та повертається. А ти нічого не можеш вдіяти, окрім молитися і сподіватися, щоб в твій дім не прилетіло.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/