30 грудня 2022 року Марія Сочивець з Києва публікує на свої сторінці в Фейсбуці свої спостереження й підсумки першого року повномасштабної війни.
Спостереження
2022 був найжахливішим роком... Суцільні втрати. Горе, біль, страх, сльози.
Цей жахливий рік забрав мого тата.
Цей рік забрав надію.
Цей рік вкрав час.
Цей рік відібрав свободу в певному сенсі.
Я втратила деяких друзів. Через війну дружба скінчилась назавжди. Залишились тільки справжні.
2022 розлучив мене з родиною, але тільки фізично. Серцем ми близько. Підтримка родини це єдине, за що я ще тримаюсь.
Відчуття, що це жахливий сон, не відпускає.
Не вистачає сил усвідомити кількість жертв. Не можу збагнути, що нас вбивають тільки тому, що ми українці....
Якщо виживу, фб нагадає мені це наступного року.
До речі, сьогодні день сторіччя срср. В 1982 в цей день мене прийняли в піонерЭри))). Як символічно, що здихає гнила недоімперія саме в сторіччя створення срср. На жаль, здихає вкрай повільно та дуже дорогою для нас ціною.
Слава Україні!
Слава ЗСУ!
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.