Історії, які ви нам довірили
"Я хочу, щоб війна швидше закінчилася, тому що моєму правнуку йти в перший клас"
"Я пам'ятаю другу світову війну, але такого страху, як зараз відчувають люди, такого не було", - розповідає переселенка з Маріуполя Любов Крюкова. Вона з жахом згадує про події, що відбувалися з її великою родиною у приазовському місті, яке постійно обстрілювали російські війська. Каже, що в її будинку після вибуху снаряда повибивало вікна і розбило половину даху. Їй із рідними довелося поміняти кілька квартир родичів, але коли снаряди починали вибухати біля чергового її сховища, то доводилося знову зніматися з місця та переїжджати. Жити доводилося у нелюдських умовах: без води, газу, світла. На вогнищі готували їсти та гріли воду для чаю. Коли відкрили зелений коридор, їй вдалося виїхати з міста до Бердянська, а звідти перебратися до Запоріжжя.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
