"Війна – це зло, яке нищить наші душі"

Назаренко Микола,

Комунальна установа «Семенівський заклад дошкільної та загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів»

Тяжкі часи Україна переживає з 2014 року. Війна на сході розпочалася дуже раптово і стрімко набирала обертів. Війна внесла свої корективи в життя кожної родини. Моя сім’я також не виняток.

Пам’ятаю, що в 2014 році я ходив до першого класу. Багато чого ще не міг зрозуміти. Але початок війни я по цей день пам’ятаю. В моїй душі назавжди залишаться жахливі спогади. Це рік гніву, смутку, печалі і ненависті. Війна – це зло, яке нищить наші душі.

Вона працює медсестрою, тому є військовозобов’язаною. Тата почали викликати до військомату мало не кожного тижня. Мені було дуже важко чути те, що можу залишитися без батьків або без одного з них. З кожним днем все частіше було чути постріли, які долинали з далеку.

Війна переслідувала мене і мою родину скрізь і всюди. Було дуже важко на душі, коли танки проїжджали нашим селом. Тато розповідав, що в степу їх тоді багато разів бачив. А скільки було військової техніки в лісосмугах. На залізничних вокзалах було не менше. Вагони також були заповнені військовою технікою.

Мені, як маленькій дитині, було дуже страшно. Майже щодня військові літаки пролітали в небі над нашою домівкою. Страшне було чути їхній «рев». Ніхто не знав, чиї вони були – чи наші, чи чужі?

Вперше, 9-го травня діти не були присутні на урочистому заході до Дня Перемоги. Спогади не з найкращих.

Ніхто не знає, що нас чекає завтра: мир чи продовження війни? Але як було б добре, якби війна закінчилася, і ми всі повернулися до свого звичного життя.