"У сусідньому місті так прилетіло... і язиком злизало 45 будинків"

«Ну вас же не бомбят», або Сповідь людини з Херсонщини про життя в окупації, коли нема іншого виходу.

Коли ти не виїхав з окупації, тебе зачисляють у категорію «ну тебя же все устраивает».

Так. Мене влаштовує не виїхати по 800 доларів за людину. З сім'ї то вийде близько $3000. Мене влаштовує залишитись із лежачою матір'ю, старим батьком, величезним собакою і котом. Бути тут, під обстрілами, горнути до себе дитину ночами, вмовляючи її спати, а вдень прати численні колготки і штанці, бо енурез – то супутник вибухів. А ще терпіти:

А ще мене влаштовує відсутність готівки в банкоматах і тотальне неприйняття карт у магазинах. І відсутність можливості перевести гроші з пенсійних карт, щоб обналічить. Мене влаштовує затримка пенсії по два місяці від Укрпошти, бо ніяк завезти готівку.

А ще мене влаштовує пальне по 50 гривень за літр. Відсутність запчастин. Тому ти їздив на машині доти, доки вона не зламалася. Потім все, без варіантів.

А ще мене влаштовує мовчати про все, що відбувається, бо не відомо, хто «сотрудничает» із твоїх знайомих. Тоді до тебе просто приїде наряд із 30 СОБРівців і ти пропадеш. У кращому випадку на тиждень...

А ще мене влаштовує кожен обшук машини на блокпосту.

А ще мене влаштовує чекати прильот. У сусідньому місті так прилетіло... і язиком злизало 45 будинків.

Мене влаштовує відсутність ліків, бо ми раді були сидіти в підвалах. Тепер у всіх хворі нирки, цистити, болять суглоби. Про тиск я мовчу, інсульти – то звична справа. Лікарні відправляють на третій день додому. Там (вдома) люди помирають. Онкологічні, що до війни мали надію, тепер живі мерці. А влада, що виїхала, горланить: «Всього достатньо». Так. Достатньо там, у вас, а ви не в окупації. З банкоматами і зарплатами по 30 тисяч.

Мене влаштовують постійні атаки по мобільному зв'язку. Його днями просто немає. До тебе не приїде ні швидка, ні пожежна.

Мене влаштовує, що ви, шановна влада, в перший день поклали Херсонщину під ноги оркам. Здали! Поклали хлопців, що билися за Антонівський міст, і не прислали підкріплення.

Мене влаштовують захмарні ціни. Цукор по 50, гречка по 80, м'ясо по 200 із салом і кістками, сіль по 25...

Мене влаштовують душевно хворі люди, що опинились без ліків, і вільно ходять по свободі.

Мене влаштовують старі батьки тих, хто виїхав і лишив їх тут. Самих. Без ліків і харчів.

Мене влаштовують зграї собак, яких покинули господарі. Вони підбігають до тебе і хапають за пакети з харчами.

Мене влаштовує відсутність поліції. Бо мене може зґвалтувати, вбити, обікрасти будь-хто. Його ж ніхто не покарає.

Але.

Я виживу! Я проживу! Я – Україна в руках орків!

Історія з відкритих джерел.