"Тато залишився під обстрілами через те, що він відповідав за людей та тварин"

Наступна історія про мого тата. На 8 березня наше село стало передовою і моя мама та бабуся вимушені були виїжджати також подалі. Ми з ними поїхали на Волинь, а мій тато залишився вдома.

Він в нас фермер, він має сучасний доїльний зал в сусідньому селі. Так от деякі робітники не виїхали та залишись працювати, адже корів треба доглядати та заводити на дійку.

Він допомогав всім працівникам з їжею, видав зарплату, забирав молоковози на блокпостах та провозив їх без черги, щоб воно не зіпсувалось та доправилось вчасно до заводу. Окрім цього всі сусіди попросили його дивитись за їх тваринами. І під постійний шум вильотів та прильотів він годував наших тварин та сусідських, приглядав за будинками. Та при цьому їздив працювати.

Щоб зрозуміти на скільки це було небезпечно одна з історій, що трапилась з ним. Він саме приїхав з ферми додому, тільки заїхав в двір як при дорозі, де він тільки проїхав хвилину назад прилетіла міна. Попри це мій тато був весь час тут.

Історію передано до Музею телеграм-каналом доктора Комаровського.