Історії, які ви нам довірили
Я пам’ятаю той день. Війна почалась у 2014 році. У той день ми з матусею читали книгу. Моя бабуся була на кухні, варила картоплю. Тоді ми почули свист снаряду, мама відразу відреагувала і криком покликала бабусю. Мама дуже була перелякана, вона була вагітна.
Снаряд упав у нас у дворі. У нашому будинку до восьмого поверху вибило усі вікна. Мені пощастило, бо я живу на восьмому поверсі.
На пустирі уламком від снаряду вбило жінку, у якої в дитячому садочку була дитина, а в квартирі залишився старший син. Я пізніше зрозумів, що вони обидва стали сиротами.
Після цих подій моя мама швидко почала збирати похідну сумку, потім вона одягалася, одягала мене. Я вже хотів викликати ліфт, але мама мене зупинила і сказала, що ми підемо пішки.
Коли ми спускались, то побачили, як військові викопували снаряд.
Мама викликала таксі, і ми поїхали на автовокзал.
Там було багато людей. Коли мама купила квитки, ми першим автобусом поїхали до Харкова. Ми були там доти, доки не закінчилися воєнні дії, але те почуття страху я ніколи не забуду.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
