“Наразі я не думаю, що буде далі. Я живу одним днем”, – розповідає Владислава Овсяннікова з Полог. Каже, що коли окупанти увійшли до її рідного міста, то одразу зникли всі комунікації. Не було газу, електрики, зв'язку. Добре, що батьки дівчини живуть у приватному секторі і у них була криниця.
В окупованому місті стало неможливо залишатися – постійно були прильоти, відповіді, вибухи. Влада не могла їсти і погано спала, не могла розслабитись і постійно була в напрузі. Тому вона вирішила евакуюватися до Запоріжжя, а через кілька днів після її від'їзду місто закрили на в'їзд та виїзд.
У Пологах залишилися сестри дівчини, і вона дуже переживає за їхню безпеку.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.